Мій дідусь походив із Південного Лівану. Коли я читаю про удар ізраїльського дрона в Кабрісі, я думаю про людей, які наступного ранку їхатимуть тією дорогою. Я також думаю про родину на півночі Ізраїлю, яка намагається зрозуміти, чи безпечно виховувати дітей біля кордону. Кожна з цих родин має обґрунтоване очікування: той, хто має повноваження забезпечувати їхню безпеку, повинен бути здатен пояснити, що відбувається за кілька миль від їхнього дому.
4 листопада ізраїльський дрон завдав удару по двох людях, які їхали на мотоциклі в Кабрісі: одного було вбито, іншого поранено. За даними джерел у силових структурах, на які посилається TheStateOfIsrael.com, мотоциклісти наблизилися до ізраїльських військових і становили безпосередню загрозу. На момент публікації повідомлення влада ще з'ясовувала, ким були ці мотоциклісти і чи були вони озброєні. Причетність до «Хезболли» не була підтверджена.
Я підтримую те, що ізраїльські солдати вживають заходів для самозахисту, коли стикаються з безпосередньою загрозою. Солдат може розпізнати небезпеку ще до того, як дізнається ім'я чи приналежність людини, що наближається. Питання, яке постає потім, — що саме побачили військові, через що саме це наближення було небезпечним. Джерела в силових структурах дали свою оцінку. Розслідування може допомогти встановити факти, що за нею стоять.
Ця відмінність важлива для обох сторін. Якщо зрештою з'ясується, що мотоциклісти були членами «Хезболли», це дасть відповідь на важливе питання про те, ким вони були. Ми все одно хотіли б зрозуміти, що сталося на дорозі. Якщо слідчі не знайдуть доказів причетності, сам лише цей висновок мало що скаже нам про те, що бачили солдати в той момент. Унаслідок цього удару одна людина загинула. Ще одна дістала поранення. Результати розслідування заслуговують на таку саму увагу громадськості, як і перше повідомлення, хоч якими вони виявляться.
Трьома днями раніше ЦАХАЛ оприлюднив окрему заяву про операції в районі Ель-Хіяма. У ній ішлося про те, що його 769-та бригада виявила в цивільному будинку зброю, зокрема ракети й гвинтівки, і ліквідувала місце зберігання дронів із вибухівкою. Про ці знахідки ізраїльські військові повідомили щодо іншого місця. Вони не дають нам жодних підстав для встановлення особи будь-кого з мотоциклістів у Кабрісі. Проте вони висвітлюють проблему, яку ліванський уряд має всі підстави розв'язувати на власних умовах.
Подумайте, що означає схрон зброї в житловому районі для людей, які живуть поруч. Родина може не мати жодного стосунку до того, що цю зброю там розмістили, і все одно зазнати наслідків, якщо це місце атакують. По той бік кордону ізраїльська родина ніяк не може знати, чи залишиться ракета на складі. Обидві зацікавлені в тому, щоб ліванська армія могла знаходити зброю, вилучати її та не допускати, щоб хтось повернув її назад. Бейрут має прагнути таких повноважень заради власних громадян. Уряд не може забезпечити селу справжній захист, якщо озброєна організація може самостійно вирішувати, яких військових ризиків зазнаватиме це село.
Уже існує рамка того, якими мають бути ці повноваження. У 2006 році Резолюція Ради Безпеки ООН 1701 закликала до відведення ізраїльських сил на південь від Блакитної лінії та до того, щоб територія між цією лінією і річкою Літані була вільна від озброєних осіб і зброї, крім тих, що належать ліванському уряду або UNIFIL. Узяті разом, ці положення стосуються обох родин, яких я маю на увазі. Одна хоче, щоб ліванський суверенітет щось означав на дорозі біля її дому. Інша хоче мати гарантію, що озброєне угруповання не зможе використати цю дорогу для підготовки нападу.
На мою думку, Ізраїль безпосередньо зацікавлений у ліванській армії, здатній здійснювати ці повноваження. Що надійніше Бейрут зможе реагувати на повідомлення про несанкціонований склад зброї й показувати, що впорався з ним, то переконливіше він зможе доводити ізраїльтянам, що їхня безпека збережеться після відведення ізраїльських військ. Цю довіру треба заслужити в окремих селах — діями, які бачать жителі, і результатами, які можуть перевірити обидві сторони.
Я хочу, щоб розслідування в Кабрісі з'ясувало, що сталося з тими двома мотоциклістами і чому солдати вважали, що їм загрожує небезпека. А ще я хочу чогось тривкішого для тієї частини Лівану, яку мій дідусь називав домом. Житель, який виявив ракети, складовані по сусідству, повинен знати, куди дзвонити, і мати вагомі підстави вірити, що хтось приїде. Ізраїльський батько чи мати, що вкладає дитину спати по той бік кордону, теж зацікавлені в тому, щоб на цей дзвінок відповіли.
Коментарі
Додати свій голосКоментарів поки немає.