Грізні «Блек енд Тенс» облаштували кілька блокпостів. Була п’ятниця, пообіддя, 1920 рік, дублінський район Портобелло. Цей район мав прізвисько Маленький Єрусалим: тут билося серце жвавої єврейської громади міста.
Британці полювали на Майкла Коллінза, знаменитого лідера ірландської революції. «Блек енд Тенс» були певні, що загнали його в кут. Однак вони не усвідомлювали, що мережа підтримки в цій єврейській громаді готова була негайно діяти.
Спершу Коллінз сховався в домі Джозефа Кервона, члена Дублінської єврейської конгрегації. Потім він переліз через стіну й опинився в саду преподобного Гуданського. Невдовзі його вже перевдягли на літнього єврея в традиційному вбранні.
Коли мешканці району йшли до місцевої синагоги на Аделейд-роуд, Коллінз тулився серед них, поки гурт наближався до контрольно-пропускного пункту. Кажуть, коли «Блек енд Тенс» його зупинили, Коллінз відповів якоюсь «тарабарщиною». Британські вояки вирішили, що це їдиш, і пропустили натовп євреїв разом із Коллінзом.
Внесок євреїв у незалежність Ірландії
Дії єврейської громади в Ірландії завжди важили більше, ніж її чисельність, яка досягла піку — трохи менше 4000 осіб — за переписом 1949 року. Серед інших видатних членів ірландської єврейської громади, які допомогли Ірландії здобути незалежність від Британії 1921 року:
Роберт Бріско переправляв контрабандою зброю для Майкла Коллінза та ІРА. Згодом він став першим євреєм — TD (депутатом парламенту) в Ірландії та лорд-мером Дубліна.
Естелла Соломонс перебувала в самому серці революційної мережі Ірландії: переховувала добровольців і ховала зброю, одного разу — під овочами, які зібрала для пасхальних седерів.
Майкл Нойк був відомим адвокатом, який захищав в’язнів з ІРА і тісно співпрацював із революціонерами Артуром Гріффітом і Майклом Коллінзом.
Головного рабина Іцхака Герцога британці називали «рабином Шинн Фейн» через його палку підтримку незалежності Ірландії та те, що він вільно говорив ірландською. Він тісно співпрацював із Бріско та Імоном де Валерою, який згодом став прем’єр-міністром Ірландії.
Забута допомога під час Великого голоду в Ірландії
Проте ірландці применшують не лише вагому підтримку, яку отримали від своїх єврейських братів і сестер в Ірландії. Майже ніхто не визнає й заслуг лондонського депутата Лайонела де Ротшильда. 1847 року, під час Великого голоду в Ірландії (1845–1852), він допоміг приватно зібрати 600 000 фунтів стерлінгів гуманітарної допомоги (сьогодні це близько 20 мільйонів доларів). Це була найбільша сума допомоги, зібрана для Ірландії в цей катастрофічний період її історії.
Натомість індіанці чокто надіслали з Америки близько 170 доларів і посіли особливе місце в серцях і думках ірландців за цей акт милосердя, який вшановують і досі. Про внесок Лайонела де Ротшильда ірландці майже нічого не знають.
Антисемітизм в Ірландії
2026 року Ірландію охоплює хвиля антисемітизму. Країна застрягла в колективному антиізраїльському психозі, який не здатен відрізнити свою єврейську громаду від нібито дій Ізраїлю. Винні всі.
«Маленькі єврейські діти приходять зі школи в сльозах, бо їх обзивали "дітовбивцями"», — так описав реальність, з якою стикаються ірландські євреї, Моріс Коен з Єврейської представницької ради Ірландії. — «Мені здається, що людям дали дозвіл відкрито ненавидіти євреїв».
Єврейська представницька рада висловлює дедалі більше занепокоєння кількістю антисемітських інцидентів в Ірландії, але ірландський уряд відмовляється визнавати зростання антиєврейських настроїв в Ірландії, її медіа, освітніх закладах і політичній сфері.
Ірландія не лише забула, як євреї допомагали формувати її націю, — її народ забув і власну історію. Сподіваймося, що колись вона зможе прокинутися від цього психозу. Але не варто на це особливо розраховувати.
Коментарі
Додати свій голос