Перейти до основного вмісту
100%
ГолосиПолітика

Чи атакує президент Трамп Іран?

Серед радників президента Трампа немає єдності

Перекладено ШІ, мова оригіналу: англійська

У Президентській бібліотеці Джорджа Буша-молодшого в Далласі відвідувачі заходять до зали й сідають за широкий напівкруглий стіл. Одночасно тридцять людей дивляться на великий екран. На ньому двоє колишніх радників президента розповідають про проблему, з якою він зіткнувся на посаді, і кожен відстоює ту позицію, яку обстоював тоді. Потім відвідувачі голосують за допомогою пультів перед собою. Експозиція називається «Decision Points». Її мета — показати, наскільки важкими бувають рішення, які доводиться ухвалювати президентові, і що вагомі аргументи часто є в обох сторін. В однойменній книжці президент Буш пише, що президент має оточувати себе радниками, які не погоджуються між собою і готові обстоювати протилежні позиції.

Схоже, президент Трамп тепер стоїть перед подібним вибором: чи завдавати Ірану нового удару. Віцепрезидент Джей Ді Венс нещодавно надіслав листа іранським посадовцям. Іранські джерела описали його як спробу налагодити контакт, щоб відновити переговори. На запитання про цей лист президент Трамп відповів, що Венс просив дозволу запропонувати медичні засоби, які Ірану стало важко отримувати через американські санкції. Попередні позиції Венса і цей останній крок свідчать, що він обстоює підхід, який покладається більше на дипломатію, ніж на військові дії, щоб не дати Ірану здобути ядерну зброю.

Водночас численні повідомлення свідчать, що до Ізраїлю прибувають американські військові та літаки. Високопоставлені командувачі доповідали президентові в Білому домі про плани атаки на Іран. Президент Трамп і прем'єр-міністр Нетаньягу нещодавно провели телефонну розмову, під час якої, за повідомленнями, обговорили ці плани. З розповідей, які, схоже, походять і від американських, і від ізраїльських джерел, видно, що обидва лідери тиснули одне на одного щодо термінів ударів. Авіаносець «Теодор Рузвельт», за повідомленнями, повертається до Перської затоки, що суттєво посилило б можливості будь-якої операції проти Ірану.

Навіть без доступу до внутрішніх обговорень публічна інформація свідчить про явну дискусію серед співробітників президента щодо найкращого шляху в питанні Ірану. Віцепрезидент Венс обстоює дипломатичний шлях. Інші виступають за військові удари. Регіон спостерігає й чекає: напад досі вважають можливим, але немає певності, чи угода досяжна і чи вона бодай близька. Ця невизначеність бентежить багатьох, хто уважно стежить за подіями.

Дехто з оглядачів робить висновок, що суперечливі сигнали свідчать про некомпетентність команди президента. Протилежне тлумачення краще узгоджується з тим, як насправді працюють серйозні адміністрації. Відкриті розбіжності показують, що президент Трамп вислуховує обидві сторони суперечки і не перебуває в ехокамері. Саме так добре організовані адміністрації та добре поінформовані президенти підходять до зовнішньої політики та інших складних питань, які потрапляють їм на стіл. Вони запрошують різні погляди, щоб вади кожного варіанта можна було розглянути, перш ніж ухвалити рішення.

Ізраїльтяни, які пережили не один раунд протистояння з Іраном, розуміють, яка ціна цього вибору. Іранський режим роками просував свою ядерну програму, водночас озброюючи свої проксі-сили, що атакували ізраїльські міста й громади. Прагнення вирішального результату цілком реальне. Водночас будь-яка нова військова кампанія має свою ціну — людські життя, ресурси та ризик ширшої ескалації. Дипломатія теж не гарантує успіху, особливо з режимом, який порушував попередні угоди. Обидва шляхи таять реальні небезпеки, і саме тому аргументи на користь кожного з них заслуговують на те, щоб їх вислухали повністю.

Експозиція в бібліотеці Буша корисна саме тим, що відмовляється вважати президентські рішення простими. Відвідувачі виходять, усвідомлюючи, що компетентні люди можуть дивитися на ті самі факти й доходити різних висновків. Схоже, нинішній процес у президента Трампа відповідає цій моделі. Те, що є і дипломатичний лист, і детальне військове планування, свідчить не так про розгубленість, як про активну спробу зважити варіанти й бути готовими до будь-якого з підходів. Остаточне рішення належатиме президентові, а його наслідки найбезпосередніше відчують ізраїльтяни та інші жителі регіону, які живуть під тінню іранських загроз.

Ми не знаємо, який напрям зрештою обере президент Трамп. Проте ми бачимо, що в процесі, який нині триває, звучать різні поради, а не обрано один заздалегідь визначений курс. Такий устрій зменшує ймовірність імпульсивного рішення, ухваленого без повного розгляду альтернатив. Для тих, хто стежить за цими подіями з Ізраїлю, пріоритет лишається тим самим: не дати Ірану здобути ядерну зброю. Як саме досягатимуть цієї мети, залежатиме від висновку, якого дійде президент, обміркувавши обидві сторони.

Статті в «Голосах» пишуть учасники спільноти. Думки, факти й зображення належать авторам; TheStateOfIsrael.com їх не перевіряє і не схвалює.

Коментарів поки немає.

Щось пішло не так

Не вдалося виконати цю дію. Перевірте з’єднання та спробуйте ще раз.