Населення

У центрі життя харедім – вивчення Тори, дотримання галахи та провід рабинів. Основні напрями – хасидський, литовський і сефардський. Великі осередки – Єрусалим і Бней-Брак.

Хасидські громади будують релігійне життя навколо ребе та двору з власними традиціями. Гур, Белз, Вижниця, Хабад і Бреслов – окремі напрями, а не єдина організація.

Литовський, або літвіський, напрям наголошує на навчанні в єшиві та авторитеті провідних знавців Тори. Назва означає релігійну традицію зі східноєвропейським корінням, а не місце народження кожного члена.

Сефардські харедім поєднують харедімську освіту й релігійну практику із сефардськими галахічними та літургійними традиціями. Заснований у 1984 році ШАС є важливим політичним і освітнім інститутом громади.

Релігійні сіоністи поєднують ортодоксальну юдейську практику з участю в національному житті Ізраїлю. Релігійні й політичні погляди різняться; єшиви гесдер поєднують вивчення Тори та військову службу.

Хардаль, скорочення від «хареді-леумі», означає суворіший у релігійній практиці напрям релігійного сіонізму. Це соціально-релігійне самовизначення, а не окрема категорія перепису.

Масорті означає «традиційний»: дотримання єврейських звичаїв із різним рівнем релігійності. У цій ізраїльській категорії ідентичності термін не означає членства в консервативному русі «Масорті».

Хілоні означає «світський» і охоплює різні переконання та практики. Багато світських ізраїльтян відзначають єврейські свята й родинні традиції.

Реформістський і консервативний юдаїзм мають громади та установи в Ізраїлі. Їхні конфесійні категорії відрізняються від ізраїльських визначень хареді, даті, масорті й хілоні, тому відповідні частки опитувань не взаємозамінні.

Сабра – культурне означення єврея, народженого в Ізраїлі. Воно вказує на місце народження, а не окреме походження чи релігію; сабра може належати до будь-якої з наведених громад.

Мізрахі означає єврейське походження з Близького Сходу та Північної Африки. Сефардське походження історично пов’язане з Іберією та її релігійними традиціями. В Ізраїлі терміни перетинаються, але не тотожні; походження родин може бути змішаним.

Ашкеназькі родинні й релігійні традиції пов’язані переважно з Центральною та Східною Європою. Серед ашкеназів є світські, традиційні, релігійні сіоністи й харедім; походження не визначає релігійну практику чи політику людини.

Російськомовні ізраїльтяни – вихідці з різних колишніх радянських республік та їхні нащадки. Спільна мова не означає російської національної належності; велика хвиля імміграції почалася ще до розпаду СРСР у 1991 році.

ЦСБ нарахувало 177 600 жителів ефіопського походження на кінець 2024 року: 93 400 народилися в Ефіопії, 84 200 – в Ізраїлі з батьком, народженим в Ефіопії. Це статистичне визначення охоплює не всіх людей з ефіопським корінням.

Ізраїльтяни мароккансько-єврейського походження зберігають традиції, зокрема Мімуну після Песаху. Родини іммігрантів перенесли свято до сімейного, громадського й публічного життя Ізраїлю.

Єменська єврейська імміграція почалася до створення держави, зокрема у 1881 році. Авіаперевезення 1948–1950 років доставили близько 50 000 людей. Громади зберігають власні молитовні, музичні й рукописні традиції.

Ірансько-єврейська спадщина охоплює перську й інші місцеві єврейські мови. Юдео-перська література використовує єврейське письмо. Ці традиції зберігаються в Ізраїлі й діаспорі поряд із сучасним івритом та іншими повсякденними мовами.

Бухарські євреї походять із Центральної Азії, зокрема Бухари й Самарканда. Їхня традиційна мова бухорі, або єврейсько-таджицька, належить до іранської сім’ї та зберігається в культурному житті Ізраїлю й Нью-Йорка.

Гірські євреї, або джухуро, походять зі східного Кавказу, насамперед Дагестану й Азербайджану. Їхня традиційна мова – джуурі, або єврейсько-татська, іранська мова, відмінна від грузинської та російської.

Індійські єврейські громади мають різну історію: Бней-Ісраель із Махараштри, кочинські євреї з Керали, багдадські громади та Бней-Менаше з північного сходу Індії. Їхні переселення до Ізраїлю відбувалися в різні періоди.

«Англо» – неформальна назва англомовних іммігрантів із різних країн. Nefesh B’Nefesh повідомила про допомогу 4 150 північноамериканським іммігрантам у 2025 році; це річний потік, а не все англомовне населення Ізраїлю.

Серед вихідців із Франції – єврейські родини північноафриканського та європейського походження. Міністерство алії в річній оцінці повідомило про близько 3 300 прибулих із Франції у 2025 році; заяви на переїзд – окремий показник.

Араби-мусульмани – найбільша арабська релігійна громада Ізраїлю. ЦСБ оцінило кількість мусульман усіх походжень на кінець 2025 року в 1,849 млн; найбільше – в Єрусалимі. Релігія, громадянство й палестинська чи ізраїльська ідентичність – різні категорії.

Арабські християни належать до різних церков і живуть переважно на півночі та в Хайфському окрузі. Найбільші міські громади – у Назареті, Хайфі, Єрусалимі й Ноф-га-Галілі. Випуск ЦСБ за грудень 2025 року відокремлює їх від інших християн.

Друзи – окрема релігійна громада з власними традиціями та інститутами. У квітні 2026 року ЦСБ навело попередню чисельність близько 154 400. У таблицях на кінець 2024 року найбільшими друзькими поселеннями були Даліят-ель-Кармель і Ярка.

Бедуїнські громади Негеву живуть у містах, зокрема Рагаті, визнаних і не визнаних у плануванні селах. Земельні претензії, дозволи на житло й доступ до інфраструктури – ключові питання повторного аудиту Держконтролера 2026 року.

До північних бедуїнських громад належать Басмат-Тівон, Зарзір і Туба-Зангарія. Їхні населені пункти є частиною розселення Галілеї та відрізняються від бедуїнських громад Негеву.

Черкеські громади Ізраїлю зосереджені в Кфар-Камі та Реханії. Нащадки переселенців із Кавказу османського періоду зберігають адигейську мову, культурні традиції та мусульманську віру.

У Всесвітньому центрі багаї в Хайфі й Акко служать іноземні добровольці протягом обмеженого часу. За поясненнями центру, усталеної ізраїльської громади багаї немає, а місцевих новонавернених не приймають.

Самарянські родини живуть переважно в Холоні та Кір’ят-Лузі на горі Ґерізім біля Наблуса. Вони зберігають власний текст Тори, священство, календар і релігійні традиції, відмінні від рабинського юдаїзму.

Гаджар – арабомовне алавітське село біля ліванського кордону. Ізраїль установив контроль у 1967 році, а мешканці отримали ізраїльське громадянство в 1981-му. Блакитна лінія ООН, проведена 2000 року, проходить через село.

Серед палестинців Східного Єрусалима є постійні мешканці та громадяни Ізраїлю. Це різні правові статуси: натуралізація потребує заяви й виконання умов закону. Національне страхування окремо перевіряє центр життєвих інтересів для визначення резидентства щодо виплат.

Міська зона Тель-Авіва–Яффо поєднує прибережні міста з внутрішніми центрами роботи й житла. Тут є світські, традиційні та релігійні громади; Бней-Брак – великий центр харедім і вивчення Тори.

Міста Тель-Авів-Яфо · Рішон-ле-Ціон · Петах-Тіква · Бней-Брак · Холон · Рамат-Ган · Герцлія · Бат-Ям

Єрусалим — столиця Ізраїлю та центр єврейського релігійного життя, де також розташовані важливі мусульманські й християнські святині. Його агломерація виходить за муніципальні межі. ЦСБ оцінило населення самого міста на кінець серпня 2026 року приблизно в 1,074 млн осіб, включно з іноземними мешканцями.

Міста Єрусалим · Бейт-Шемеш · Модіїн-Маккабім-Реут · Маале-Адумім

Хайфа й Крайот утворюють міську зону навколо Хайфської затоки та Кармелю. Порти й промисловість сусідять з університетами й житловими кварталами. У Хайфі та інших прибережних містах живуть єврейські й арабські громади.

Міста Хайфа · Хадера · Передмістя Краєт · Акко

Галілея включає пагорби, долини, міста, кібуци й мошави. Тут живуть єврейські, мусульманські, християнські, друзькі й бедуїнські громади. Цфат і Тверія мають тривалу історію центрів єврейського релігійного навчання.

Міста Назарет · Ноф га-Галіль · Кармієль · Тверія · Цфат

Негев – посушливий південь навколо Беер-Шеви й пустельних височин. Єврейські та бедуїнські громади живуть у містах і сільських поселеннях. Негев відрізняється від усього Південного округу, який також включає прибережні міста.

Міста Беер-Шева · Ейлат · Дімона · Сдерот · Рахат

Шарон – частина центральної прибережної рівнини з містами й аграрними громадами на північ від Тель-Авіва. Деякі населені пункти входять і до Тель-Авівської агломерації; географічні визначення перетинаються.

Міста Нетанья · Кфар-Сава · Раанана · Год га-Шарон

Єврейські громади Юдеї й Самарії включають Модіїн-Іліт, Бейтар-Іліт, Маале-Адумім, Аріель та менші поселення. Дані про ізраїльських мешканців не описують усе населення території, де живуть і палестинці.

Міста Модіїн-Ілліт · Бейтар-Ілліт · Маале-Адумім · Аріель · Ефрат

Центри Нью-Йоркська агломерація, Лос-Анджелес, Південна Флорида, Чикаго, Бостон, Філадельфія, Вашингтон, Район затоки Сан-Франциско

• У США найбільше єврейське населення поза Ізраїлем. Оцінки різняться залежно від урахування єврейської ідентичності, походження чи ширшого складу сімей.

Центри Париж та Іль-де-Франс, Марсель, Ліон, Ніцца, Тулуза, Страсбург

• Французька громада включає ашкеназькі й численні сефардські родини з корінням у Північній Африці. Головний центр – Париж та околиці.

Центри Торонто і його агломерація, Монреаль, Ванкувер, Оттава, Вінніпег

• Торонто й Монреаль – великі центри. У Монреалі також значна сефардська громада з північноафриканським корінням.

Центри Лондон, Барнет, Гертфордшир, Стемфорд-Гілл, Манчестер, Солфорд, Бері, Гейтсгед, Лідс, Глазго

• Лондон і Великий Манчестер – великі центри поряд із меншими громадами по всій Британії. Релігійне життя включає ортодоксальні, харедімні, масорті й прогресивні громади.

Центри Буенос-Айрес, Росаріо, Кордова, Мендоса

• В Аргентині найбільша єврейська громада Латинської Америки. Головний центр – Буенос-Айрес з ашкеназькими й сефардськими установами.

Центри Москва, Санкт-Петербург, Єкатеринбург, Новосибірськ, Ростов-на-Дону, Нижній Новгород, Самара

• Головні центри – Москва й Санкт-Петербург. Єврейські релігійні та культурні організації діють і в інших регіональних містах.

Центри Берлін, Мюнхен, Дюссельдорф, Франкфурт, Гамбург, Кельн

• Імміграція з колишнього СРСР значно розширила єврейські громади Німеччини після 1990 року. Число зареєстрованих членів відрізняється від оцінки всього єврейського населення.

Центри Мельбурн, Сідней, Перт

• Головні центри – Мельбурн і Сідней; менші громади є, зокрема, у Перті. Діють ортодоксальні, прогресивні й масорті громади.

Центри Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро, Порту-Алегрі, Курітіба, Белу-Оризонті, Ресіфі

• Сан-Паулу й Ріо-де-Жанейро – великі центри. Регіональні єврейські федерації на загальнодержавному рівні представляє CONIB, заснована 1951 року.

Центри Йоганнесбург, Кейптаун, Дурбан, Преторія, Порт-Елізабет

• Йоганнесбург і Кейптаун – найбільші центри. Ашкеназька спадщина громади включає значну імміграцію з Литви.

Центри Будапешт, Невеликі залишки в Дебрецені, Мішкольці, Печі, Сегеді

• Головний центр – Будапешт. Релігійні традиції включають неологічний та ортодоксальний юдаїзм поряд зі світськими культурними організаціями.

Центри Тегеран, Ісфаган, Шираз, Гамадан, Єзд

• Єврейська громада Ірану має давнє перське коріння. Після революції 1979 року відбулася масова еміграція; решта громади значно менша за дореволюційну.

Центри Київ, Дніпро, Харків, Одеса, Львів

• Повномасштабне вторгнення Росії 2022 року спричинило переміщення єврейських громад разом з іншими українцями. Оцінки населення особливо залежать від воєнної міграції й дати вимірювання.

Центри Мехіко і штат Мехіко, Монтеррей, Гвадалахара

• Мексиканські установи відображають ашкеназькі, сефардські та сирійсько-єврейські традиції. Центральний комітет представляє громади, а школи й релігійні об’єднання зберігають власні історії.

Центри Антверпен, Брюссель

• Брюссель і Антверпен – головні центри. В Антверпені помітні харедімні й хасидські громади; міста відрізняються мовним і релігійним складом.